[ ! ]      версия для печати 
  
  
    
      
Моє життя було в тумані сірім, 
Без просвітку у клопотах земних, 
Не мав надії і не мав я віри, 
І сил не мав, аби здолати гріх. 
 
Моє життя було сухим, тривожним... 
Гула порожньо кожна, кожна мить. 
Гуло порожньо навіть діло кожне. 
Згадаю — і у серці защемить. 
 
«Любове, де ти?» — плакав я самотньо. 
«Любове, де ти?» — плакала печаль. 
Я розумів, що йде невідворотно 
У невідому і жахливу даль. 
 
«Любове, де ти? О невже, ти — мрія, 
Невже, химера неспокійних душ? 
Завіє час, біда мене завіє... 
Любове, де ти?» 
             ...І з’явивсь Ісус. 
 
І смуток розчинився в дивнім світлі, 
Від сяєва розвіявся туман. 
Мої вуста подякою розквітли,  
Наповнив серце миру океан. 
 
Ісусе, Ти — любов та довгождана, 
Це за Тобою плакала душа. 
У ній повік звучатиме осанна 
Тобі, Господь, Тобі — любов моя. 
 
Моє життя в Господньому промінні. 
А в нім цвіте надія і мета. 
І добрий світ, і люди всі привітні, 
І прагну, щоб знайшли Любов — Христа. 
       
     
  
   
 
 
Комментарий автора:Цей вірш входить у цикл "Пісні серця", який Ви можете прочитати на цьому сайті.  
 
  
    
 Об авторе       
    
все произведения автора >>>      
   
  
    
    
      Василь Мартинюк  ,
      Луцьк, Україна  
      Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник". 
Автор збірки "Оновлення серця" (2004). 
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей. 
 
      e-mail автора:  vkmart@yandex.ru  
      
 
   
 
  
    Прочитано 9672 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5  
   
Дорогие читатели! Не  скупитесь  на  ваши отзывы,
замечания,  рецензии,  пожелания  авторам. И не  забудьте  дать
оценку  произведению,  которое  вы  прочитали - это  помогает  авторам
совершенствовать свои  творческие  способности 
  
      
   
  
    Отзывы
      читателей об этой статье  
     
Написать отзыв   
     
     Форум  
   
  
    
    
       Євген Аксарін    
         
       2008-08-25 15:50:28   
     Моє життя було в тумані сірім, 
Без просвітку у клопотах земних, 
Не мав надії і не мав я віри, 
І сил не мав здолати грішний світ. (нема рими) 
 
Моє життя було сухим, тривожним... 
Гула порожньо кожна, кожна мить. 
Гуло порожньо навіть діло кожне. 
Згадаю — і у серці защемить. 
 
«Любове, де ти?» — плакав я самотньо. 
«Любове, де ти?» — плакала печаль. 
Я розумів, що йде невідворотно 
У невідому і жахливу даль. 
 
«Любове, де ти? О невже, ти — мрія, 
Невже, химера неспокійних душ? 
Завіє час, біда мене завіє... 
Любове, де ти?» 
...І з’явивсь Ісус. 
 
І смуток розчинився в дивнім світлі, 
Від сяєва розвіявся туман. 
Мої вуста подякою розквітли,  
Наповнив серце миру океан. 
 
Ісусе, Ти — любов та довгождана, 
Це за Тобою плакала душа. 
У ній повік звучатиме осанна 
Тобі, Господь, Тобі — любов моя.(нема рими) 
 
Моє життя в Господньому промінні. 
А в нім цвіте (цвітуть) надія і мета. 
І добрий світ, і люди всі привітні, 
І прагну, щоб знайшли Любов — Христа. 
 
Та загалом вірш дуже непоганий. 
  
 
  Комментарий автора:  Щиро дякую! 
     
       Лідія Гапонюк    
         
       2021-08-22 19:08:21   
     Допоможи , Господи, кожному знайти любов Христа! Благословення!   
      
   
 
  
       
     
  
  
    
      
      www.4orU.org 
      - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - 
, тел.: +38 068 478 92 77
 
       
     
  
 
      
    
	
	
	 
Рамочка .ру  - лучшее средство 
опубликовать фотки в сети!
Надежный хостинг : CPanel + php5  + MySQL5   от $1.95  
Hosting