Теплом війнуло на сумні поля,
Теплом війнуло на сади безлисті —
І ожила задумана земля,
Прийнявши сонячні цілунки променисті.
Дзвенять струмки, радіючи весні.
Травинки перші тягнуться до неба.
І радісно, і весело мені,
Що Ти мене знов оживив для Себе.
Весна мого життя, Ісусе, — Ти,
Ти оживив моє усохле віття,
Аби я зміг для Тебе розцвісти
На нескінченні вічності століття.
Вже перша пісня тріпотить вгорі.
Відкриті вдячним звукам двері серця.
Все виграє навкруг о цій порі
І кожна брунька радісно сміється.
Розкрили перші квіти пелюстки,
Прості і невимовно пречудові,
І розцвіли в моїй душі квітки —
Квітки до Тебе ніжної любові.
А пахощів весни терпка краса
Розноситься навколо свіжим вітром.
І вже моя наповнена душа
Тобі хвали пахучим ніжним миром.
Весна мого життя, Ісусе, — Ти,
Ти оживив моє усохле віття,
Аби я зміг для Тебе розцвісти
На нескінченні вічності століття.
Комментарий автора: Цей вірш входить у цикл "Пісні серця", який Ви можете прочитати на цьому сайті.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Прочитано 10224 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
В размытых границах - Людмила Солма *) Примечание:
Внимать (внять)-
http://etymolog.ruslang.ru/vinogradov.php?id=vnimat&vol=3
http://www.krotov.info/slovari/V/N/wrd_3338.htm
Преходящий (преходят)-
http://ushdict.narod.ru/167/w50263.htm
Пресекая попытки "критиканского ёрничества" поясняю:
"как преходят... усталости - в неги" (здесь имеется ввиду "усталость" роженицы и "блаженство неги" - когда слышишь первый крик своего новороженного малыша - это ни с чем не_сравнимое_счастье!)
Один из любимых мной верлибристов - Геннадий Айги - просто немеряная глубина поэтически-философской мысли, я даже и не пытаюсь дотягиваться до его высот - но частенько невольно откликаюсь на его произведения неким отдаленным подобием "философской переклички", облаченной и в мою "индивидуальность" таких вот личных "соразмышлений".