Для меня и жизнь не значит много,
Я брошен в ров душевных ран,
Валяясь в бедах сердца словно,
Разбитый жизнью мальчуган.
Твои щедроты, Бог, я не осилю
Я так устал идти в слезах,
Кусок бумаги нервно и бессильно,
Перстом направлю и начерчу обиды на листах.
Дай мне пожить, ну дай хоть малость счастья,
Ну разве мне так много нужно для него?
Душа моя идет, а впереди лишь бури и ненастья
Мне так ужасно, очень больно, нелегко.
Все крахом, будто и не строил
Я все Твои надежды в рост для Царства не отдал
Я все моменты каждый раз и всякий час душою помнил
Но как же все так плохо, если Ты меня ни разу не кидал?
И если я Тебе сейчас немного нужен,
Хоть малость, Бог, хотел бы мне помочь
То где же «чудо»?Прости, но я с Тобой не дружен
В душе моей, как кажется, глухая ночь!
Но как же так, что Ты меня оставил?
Ведь я такой ничтожный и простой
И я сквозь страх Тебя, Большого, славил
Хотя бы раз я стал самим собой!
Не оправдаюсь я ничем, ничем…Любовь торжествовала
Не стало сил в моих руках
Не помню времени, когда в последний раз во мне Твоя мелодия звучала
Помилуй или верни меня в извечный прах.
Ты знаешь все, ничто не скрыто, неизвестно
Скажу я честно, не хочу я жить
И что за жизнь, когда я не держусь мудрого совета
А что уж говорить притом любить!
Но все же, взвесив и потратив
Все силы, я к Тебе стремлюсь
Живой Тобой, пусть даже столько слез истратил
Тебе я одному сейчас молюсь…
Сергей,
Украина
Очень люблю общаться и делиться тем, что вложил Господь в сердце! Для меня значительно важно то,как человек смотрит на личные отношения с Богом и как их развивает!! Во всем да прославится Господь!
"Он свет мой,яркий и прекрасный
Всегда передо мною образ ясный,
Христос - Господь, несут уста,
Да будет слава Богу, Он сотворил в моей жизни чудеса!!"
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Господь всегда рядом. Все пройдет, крепитесь, брат. Сейчас, если вы в скорбях, Он несет вас на руках. Скажите же как Иов : да будет имя Господне благословенно! Терпения и смирения Вам. Облегчение рядом, неприминет прийти, Бог не дает сверх наших сил, но только столько, сколько можем понести, утешение не за горами.
С любовью Божьей.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
